Алгоритми соціальних мереж десятиліттями визначають, який контент нам показується. Контент у них такий часто поверхневий, маніпулятивний або навіть відверто дратівливий? Причина проста: тривалий час алгоритми формували стрічку на основі наших кліків і поведінки, а не наших справжніх намірів чи інтересів. Ви тицяєте на сенсаційний заголовок чи емоційну картинку — алгоритм вирішує, що саме такого контенту вам і треба більше.
Колись соцмережі обіцяли нам бути дзеркалом реальності, майданчиком для вільної думки й глибокого спілкування. Проте вже давно кожна велика платформа набула своєї “маски” і стала відображати не так світ, як наші найповерхневіші емоції — і зробила це на догоду власним алгоритмам.
Гріхи соціальних мереж
Instagram перетворився на “місто щасливих людей”. Тут панує культ краси, глянцю, подорожей і досягнень. Стрічка нагадує нескінченну рекламну листівку: ось ідеальні сніданки, бездоганний одяг, щасливі сім’ї, кар’єрні висоти. Алгоритми підсовують нам ще й ще таких “ідеальних картинок”, змушуючи порівнювати себе з ними і, часто, почуватися гірше. Це простір, де емоційна атмосфера відфільтрована до “суцільного щастя”, уникаючи болючих тем, складних питань чи справжніх переживань.
Facebook дедалі більше перетворюється на арену для суперечок, самовираження й політичних баталій. Тут — пости-заяви, дебати, обговорення суспільно-важливого, які легко скочуються в “банальну сварку” або блокування “інакодумців”. Алгоритми підкидають нам контент, який підтверджує вже наші погляди (“filter bubble”), і підсилюють поляризацію: друзі сперечаються, знайомі розходяться у табори, у стрічці — нескінченна війна думок, а не осмислений діалог.
X/Twitter — це всесвіт, де цінується швидкість, дотепність, емоційність. Тут короткі повідомлення, миттєві реакції та вірусні жарти. Алгоритми віддають перевагу “гострим” твітам, хайпу, моментальному обуренню або саркастичному жарту. У цьому хаосі часто губиться глибокий сенс і конструктив: головне — зачепити увагу хоча б на кілька секунд.
Meta подавала Threads як "ліки" від грубості й токсичності Twitter (X). На ділі маємо покращену версію фейсбука — тільки зі стартовою аудиторією Instagram та примусовою прив’язаністю до вашого інстаграм-акаунта. Система агресивно приглушує "небажані" репліки та теми, формуючи враження "стерильного" інформаційного простору, не лишаючи місця для гостріших розмов чи альтернативної думки. Бульбашка знайомих: Threads всі сили кидає на те, щоб підсовувати тільки контент від знайомих або схожих на них — так платформа зростає, але й ризикує стати цифровою кімнатою-луною ("echo-chamber").
YouTube мав би бути простором для самовираження, знань, творчості. Натомість головна сторінка — це карусель контенту, який "працює". Огляди на ті самі гаджети, відео з кричущими обличчями-емоціями (як на мемах), нескінченна експлуатація найпопулярніших тем. Якщо раптом хочеш "читати" щось нестандартне чи нішове — платформа буквально вириває тебе назад у мейнстрім. Орім цього, клікбейт і фейкові інтриги: "ШОК!", "ВІН НЕ ВСТИГ СКАЗАТИ...", "ЦЬОГО НІХТО НЕ ОЧІКУВАВ!" — навіть інтелектуальні відео заганяють у цю секунду постправди.
TikTok — це індустрія короткого відеоконтенту. TikTok винайшов гіперскрол — перегорьнув відео, мозок отримав мінідозу дофаміну. Відчуваєш схожу втому, як після поїдання цукру: одразу добре, але порожньо. Алгоритм "видає" саме ті тренди, які збирають найбільше переглядів, жбурляючи глибину й сенс у довгий ящик. Навіть терплячі користувачі скочуються до споживання найпростішого "вірусного". Твій контент може без попередження потрапити у "shadow ban" без чітких причин — і дізнатися про це часто неможливо.
Навіть якщо піти за межі соцмереж — наприклад, до пошуку від Google, — бачимо схожу картину. Пошуковик показує не найрелевантнішу, не найякіснішу, а найпопулярнішу або найкомерційнішу відповідь. У видачі домінують ті сайти, які змогли “проштовхнути” свої матеріали SEO-хаками, рекламою чи клікбейтними заголовками.
Google формує “видачу для масового користувача” — винагороджує сайти зі стандартною та поверхневою інформацією, а не спеціалізований глибокий аналіз. Як наслідок, навіть у пошуках серйозних питань ми блукаємо серед порад із “топ-10 секретів” чи “5 кроків до щастя”.
Тексти написані не для людей, а для алгоритмів просто неможливо читати. Вони дратують, стомлюють і, часто, не дають жодної нової, цінної інформації. Замість відповідей — знову й знову одна й та сама банальна формула. Вони перенасичені "купити ви можете за посиланням", "люстра Київ", що перетворює текст на нескінченну серію рекламних гачків. Основна мета таких текстів — зайняти перше місце у видачі, а для цього використовують SEO-трюки: повторюють ключові слова, штучно “роздувають” розмір тексту, вставляють однакові абзаци й блоки, які “люблять алгоритми”.
Усе це говорить про головне: соцмережі рідко прагнуть запропонувати нам реальні сенси, глибоку взаємодію або розвиток. Всі вони боряться за нашу увагу Тут і відкривається простір для змін, які може принести ШІ — якщо платформи почнуть формувати наш досвід не на основі лайків і кліків, а на основі справжніх питань, інтересів, болей і прагнень.
Навіщо це було потрібно платформам?
- Більше кліків і більше часу на сайті — це більше прибутку від реклами.
- Емоційний контент поширюється швидше — так легше вірусно просувати матеріал.
- Клікбейтні заголовки привертають увагу — навіть якщо інформаційної цінності в них обмаль. Фактично, соцмережі обирали працювати не на ваше благо, а на те, щоб робити вас передбачуванішими й залежними від нескінченного скролу. Ви отримували “торт”, бо просто на нього подивилися — навіть якщо насправді хотіли салат.
Яку революцію несе Штучний інтелект?
Тепер на зміну “клікабельній стрічці” приходить зовсім інший підхід. Інтелектуальні системи аналізують не лише те, що ви випадково чи з цікавості відкриваєте, а й намагаються зрозуміти, що для вас справді важливо:
- Зміст ваших коментарів. Дедалі більше платформ аналізують, про що ви насправді говорите, яку інформацію або співрозмовників шукаєте.
- Інтонації ваших запитань. Якщо ШІ бачить, що вас щось турбує, він може запропонувати саме ту відповідь або тему, яка допоможе.
- Осмисленість обговорень. Алгоритми навчаються ставити якість вище за простий "вірусний" ефект. Технологічно це можна порівняти з рестораном. Раніше — офіціант підносив саме те, на що ви випадково глянули в меню, не питаючи, чого вам насправді хочеться. А тепер — поруч геніальний офіціант, який слухає ваші слова, розпізнає настрій, може навіть вгадати приховану потребу й запропонувати страву, яка ідеально підходить саме вам.
Що це змінює для нас?
- Більше якісного, глибокого контенту. Соцмережі перестають бути полем для найгучніших заголовків і стають простором для змістовних і корисних розмов.
- Менше маніпуляцій. Ймовірність стати жертвою емоційної маніпуляції знижується — платформи зчитують справжні запити, а не ваші пориви.
- Персоналізація на глибшому рівні. ШІ формує стрічку чи добірку новин, орієнтуючись на ваші реальні інтереси та потреби.
Висновок
Поява штучного інтелекту в інформаційній екосистемі — це шанс для кожного з нас вирватися з пастки поверхневого скролінгу та емоційних “гойдалок”. Це крок до суспільства, де технології допомагають нам ставати освіченішими, критичнішими й щасливішими — завдяки осмисленому вибору та справжньому діалогу, а не маніпуляціям.